Шоймер Ізраель, або Сторожа України


Колись давно, ще в совєцькій Одесі я добирався вночі з побачення до рідної общаги. Ну, було діло... Та я не про те, власне...
І от серед нічного, вщент зрусифікованого, міста раптом почув прекрасну соковиту українську мову. По бруківці, між заплетених виноградом стін йшли двоє чоловіків і про щось розмовляли.
Я вже геть не пам'ятаю про що була та розмова, але я просто йшов за ними як та миша із мультика про Чіпа і Дейла, яка чула запах сиру.
Давно я пропустив поворот на свою вулицю Комсомольську (тепер знову Старопортофранківську), а сили відірватися від того чистого джерела української мови не було..
Це зараз я вже розумію що слово - то найсильніший вплив і наймогутніша зброя у світі.
Спочатку було Слово і Слово було Бог.
Світ творений Словом а не силою, капіталом, чи індустрією.
У вдячному єврейському псалмі співається про шоймера (оборонця), який ніколи не засне, не злякається і захистить Ізраїль.
Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли одна людина примусила вивчити івріт цілу націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні народу стоїть їхня мова, яка була зовсім зникла і знову відродилася і не засне і не злякається ніколи.
В основі багатовікової агресії Московського Ординського Улусу проти України, його ненависті і цієї війни, якраз лежить мова.
Пошкреби самого інтелігентного і просунутого жителя Московії - і, з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії срібного віку, вилізе наколка "Разгаварівай па-чєлавєчєскі, хахол!"
Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні. Коли треба отримати грін карту чи вид на проживання в клятій Гейропі, то вивчають прокляту англійську і німецько-хвашистську мову аж бігом. А тільки стає питання про українську (білоруську також. Сябри знають), то весь інтелект ніби кудись зникає. Як у другокласника перед дошкою.
Краще бути згвалтованою ніж українізованою - це їхній принцип і основа співіснування з нами. Альтернативи для них не існує. Або ми перейдемо на російську, або нас уб'ють. Різними способами.
Можна швидко - залпами Граду із-за кордону, а можна повільно, але не менш ефективно - повзучою русифікацією. І, хоч в другому випадку міста і села не будуть вкриті гниючими трупами, але українців там також не залишиться.
Так як сталося на Кубані, куди перебралися запорожські козаки - сіль землі і нації української. А тепер їхні нащадки, російськомовні "казачкі" з українськими прізвищами, приїздять на Донбас "убівать хахлов".
Захистом України є не тільки артилерія, ракети і армія, і не тільки добровольчі батальони із волонтерами, а в першу чергу українська мова.
Не вихолощена, максимально спрощена і примітизована щоб наблизити її до російської, а багата і красива. Так як я чув тоді в Одесі. Із своїми гарними словами і зворотами.Із перлинами, такими як - розгардіяш, шарварок, замурзаний, бешкетник, подружжя, чимало, олія, смар, олива, мастило, обрій, небокрай, кохання, шкереберть, дошкуляти, міркувати, ну і нехай щастить врешті-решт ! )))
А фраза українських військових розвідників в прямому ефірі про те, як вони "нишпорили в запіллі, чигали в шелягах і, аби не панькатися, зметикували і, крадькома, налаштували тенета в манівцях на царині, в які, врешті решт, спірвали якесь велике кацапське цабе, і наразі човгають домів навпрошки чагарями проз кавунове бадилля, з цим недорікуватим покидьком у лантусі" начисто вирубає кацапських шифрувальників.
От зараз згадайте і напишіть українські слова-перлини, яких ординці не зрозуміють, або яким немає відповідників в російській мові.
Бережіть їх, не забувайте, вживайте і вчіть дітей.
Тільки мовою твориться український світ. І напівміри і угодовство тут неприпустимі.
По аналогії із крилатим виразом "скромність - найкоротший шлях у невідомість" - "російськомовність - найкоротший шлях до зникення українців".

Дивно і трошки соромно спостерігати за тим, як україномовна жіночка переходить на спілкування російською із такою ж україномовною жіночкою в маршрутці чи на базарі.
А коли ведучі телепрограм вперто "штокають" і "какають" (при цьому "гекаючи" по полтавськи) до україномовних гостей і учасників шоу, то це взагалі за гранню добра і зла. Скільки можна нас у себе вдома принижувати?!
Гей, алльоу! У нас тут Україна чи вже Малоросія?! Ви реально задовбали!
Оце і є та сама повзуча русифікація, яка починається із запопадливого переходу на російську в спілкуванні між українцями, а закінчується сепаратистами, окупованими територіями і качам, яке пливе по містах і селах України.
Не треба примусової українізації.
Це лякає зросійщених попереднім колоніальним життям українців. Потрібна дерусифікація. Постійна і всюди.Запустити зворотній процес нищенню нашого народу як народу. Бо народ визначається не місцем проживання а своєю мовою.
Треба не заважати природній українізації..
Просто віддавати дітей в українські садочки і школи. Просто українцям розмовляти між собою українською.
Нас в Україні абсолютна більшість, тому все стане на своє місце. Не за рік чи за два, а от за десять точно. І тоді ніяка Орда нічого не вдіє.
Бо на сторожі коло них поставлю Слово!, - говорив Пророк української нації.
Він знав що казав, бо Слово дійсно ніколи не засне і не злякається.
Аби лиш ми не заспали, не злякалися і використовували свою Божественну Зброю, своє Слово в обороні України.
І для нас, при всій нашій толерантності, лагідності і терпимості, це Слово було, є і має буде українським!
P.S. Хоча, після наших кіборгів і героїчних добробатів, міф про українців як сумирних телят уже не актуальний.
Українське Слово - це слово воїнів,героїв і шляхетних лицарів.
І для цього не треба красти чужу історію і вигадувати побрехеньки про "пабєду" і "дєдиваєвалі"..
Досить просто вслухатися в прості українські слова - "Слава Україні! - Героям слава!"

Proudly Powered by Blogger.