Сьогодні Кремль заявив про те, що Україна винна їм 16 млрд доларів, зокрема через порушення Харківських угод.
Також правління РФ вважає за потрібним отримувати гроші за газ від України на місяць вперед. Постійне подолання кризової-газової ями просто перетворюється у її поглиблення. Більше тривати це не може.
Якщо Путін та його команда мають власні важелі впливу на політико-економічну ситуацію в Україні, а ми з ними нерозривно пов’язані у промисловому виробництві, то відповідно і наша сторона має власні ниточки за які може потягнути. І наразі дуже важливо зрозуміти які саме.
У Києва є свої засоби впливу на Москву. Тільки через ментальну звичку ми ними не користуємось, тим паче не шукаємо нові. Постійна звичка до того, що поїхавши до Росії ми неодмінно маємо щось просити зводить ініціаторство українських переговорників нанівець.
Сподіваюсь останні події в країні змінять цю ситуацію на кращу сторону і ми зможемо запропонувати декілька методів поліпшення Путінської політики стосовно України. По-перше, відповідно до 9 статті угоди між Україною та РФ витрати пов’язані із втратою Криму належать до компенсації, і міжнародний арбітражний суд має розглядати відповідний позов.
По-друге, наша держава у повній мірі може відстоювати власну позицію стосовно того, що Москва має відшкодувати втрату власності УРСР у зв’язку з розпадом Союзу.
По-трете, дуже вагомим виступає метод націоналізації російської власності на території нашої вітчизни. Такий арсенал методів, а особливо останній – що погрожує російським бізнесменам, є дійсно стримуючим фактором. Який має бути у випадку прямої загрози РФ.